З чого почалася Спартаківська школа?
Про це нам розповів випускник нашої школи Микола Миколайович Сонників, який вчився в ній з 1 по 4 клас.
Отже, перша школа була відкрита в 1944 році (відразу після того, як вигнали німців з Донбасу). Директором був Олексій Мефод’євич. Його прізвища Микола Миколайович не пам'ятає.
Першими вчителями були Катерина Наумівна і Любов Олександрівна.
У школу були прийняті різновікові діти, яким вже давно треба було вчитися в школі, але з - за війни вони не мали такої можливості.
Учні 1 і 2 класів вчилися всі в одному приміщенні, оскільки будівля була невеликою. Знаходилася вона там, де потім побудували магазин «Спартак». Будівля була саманова, опалювання пічне, дві класні кімнати і маленька вчительська.
Підручники видавалися тільки на урок директором школи. Зошити шили самі з паперу з - під снарядів.
У школі була маленька бібліотека,  в якій розпоряджався сам директор. Він же видавав книги додому. Микола Миколайович Сонників розповідав, що «Пригоди Тома Сойера» прочитали все, та і читати тоді любили всі, оскільки не було телевізорів і відеоапаратури. Кінофільми в клубі ще не показували. За книгами була черга, і кожен прагнув прочитати щонайшвидше і передати іншому.
Після закінчення 4 - го класу учнів Спартаківської школи направляли в школу №58 м. Донецька (Бутовка), де вони вчилися до 7 класу. Тут вчилися одні хлопчики. Потім цю школу з'єднали з школою № 59, де вчилися тільки дівчатка.
Після закінчення 7 - го класу учні йшли до 8 -го класу або ФЗО (курси фабрично - заводського навчання), де отримували робочу професію і  влаштовувалися  на роботу.
Микола Миколайович Сонників написав статтю - спогад  в газету «Ясиноватськая нива» про першу школу на Спартаку. Ось що він писав: «У перший клас я пішов в 1946 році. У той час школа знаходилася в центрі селища. У дворі була зелена галявина, яку ми називали стадіоном. Там ми грали в «гилку», «салки», футбол.
З трепетом згадую свій перший зошит, зшитий з шматків щільного технічного паперу. Його ми здобували з розбитих ящиків з німецькими снарядами. Згадую першу вчительку - Любов Герасимівну, яка підкорила нас своєю добротою, милою усмішкою і тим, що ніколи не підвищувала голосу. Вона була незвичайною людиною, і я упевнений, що фільм «Сільська вчителька» знятий саме про неї.»
Далі літопис про школу продовжує вчитель історії Іноземцева Ірина Миколаївна: « 1 вересня 1988 року урочисто була відкрита нова Спартаківська середня школа.  Директором школи був Резніченко Анатолій Михайлович, вчитель англійської мови,  заучем Мігінська Людмила Михайлівна, вчитель математики. Школа була повністю  укомплектована педагогічними кадрами, бібліотека з більше 3 тис. книг і посібників, всіх необхідних  технічних засобів, наочної допомоги, таблиць, карт, дидактичної літератури...» Вчителі згадують про це з блиском і ностальгією  в очах, з посмішкою на обличчі. До цих пір в  школі працюють  педагоги, які прийшли   перед її відкриттям. Це Селезньова Зінаїда Єгорівна, Гольша Раїса Іванівна,  Луценко Тетяна Юріївна, Колімбет Наталія Степанівна. Дбайливо зберігаються в альбомі фотографії тих часів: момент відкриття школи, виступу і поздоровлення  гостей, батьків, що самий хвилює, школі дарили на успіх і благополуччя короваю,  на руках у серйозного дорослого старшокласника всміхнена збентежена девочка- першокласниця з дзвінком. Дзвінок, яким сповіщають початок і кінець навчального року,  в школі до цих пір той же - це вже реліквія.  Школа сьогодні - це дружний колектив учнів, вчителів, батьків. Не все буває гладко, багато проблем, засмучень, гарячих суперечок, але школа живе своїми традиціями, з оптимізмом дивиться в майбутнє, не забуває все те, що було хорошого, пам'ятає тих, хто залишався їй вірним не дивлячись ні на що.